Кожне заняття Jo.Ha.Ku. ми завершуємо релаксацією. А ви знали, що дітям потрібно вчитися відпочивати? Під час відпочинку тіло заповнює запаси енергії (глюкози) і займається регенерацією тканин, що отримали мікротравми в ході навантажень (особливо силових), м'язів, нервів, кісток. Цей процес, крім часу, вимагає води, їжі та обов'язково сну: під час релаксації в тілі посилюються синтез білків та виробництво гормону росту, необхідного для відновлення тканин. Однак, не усі діти заспокоюються, а потім засинають вільно і швидко. Адже релаксація – це навичка, і її можливо натренувати, при правильному підході. Саме такий підхід ми маємо на заняттях #joháku – приходьте!

 #ПРОПРІОЦЕПЦІЯ - наше відчуття свого тіла. Пропріоцептивна інформація надходить з рецепторів у м'язах, суглобах та кістках – нічого з цього не є свідомим процесом. Ми не думаємо про те, в якому положенні знаходяться наші руки та ноги. Але якщо ви заплющите очі, то зможете точно сказати в якій позі знаходиться ваше тіло (наприклад у вас схрещені ноги, рука підпирає голову, щоб не заснути при читанні цього!). Робота над вправами розвитку великої моторики з дуже великими тренажерними елементами позитивно впливає на розвиток пропріоцепції. Пропріоцептивна система розташована в мозочку, і працює разом з вестибулярною та тактильною системами. Пропріоцепція найактивніша під час «важкої роботи», наприклад вправ на опір, активну участь м'язів. Ці відчуття можуть заспокоїти і організувати мозок/ЦНС, і є дуже важливими при регуляції емоційних реакцій на сенсорні відчуття дитини, що віддаляють, з сенсорними проблемами.

У мозку є нейрони,  між ними зв'язки - нейронні шляхи,  по них біжить електроімпульс - так передається інформація. Чим швидше імпульси бігають між нейронами, то швидше думає дитина. Ті шляхи, які використовуються частіше — імпульсу бігти легко. Ділянки, що рідко залучаються, - не містять доріжок. Імпульс біжить в обхід, витрачаючи час та енергію. Якщо зруйновано багато нейрошляхів – втрачається ефективність вдень і з'являється сильна втома надвечір. Якщо ваш малюк часто втомлюється - подумайте, чи різнопланово ви долучаєте усі ділянки мозку дитини. А взагалі, це можна виправити Дізнайтесь як - на наших заняттях Jo.Ha.Ku.

Наводимо протокол NICE (Великобританія) https://www.nice.org.uk/.../ng87/chapter/Recommendations.... Україна наразі також працює за міжнародними протоколами. Діагноз може ставити психіатр, що кваліфікований в діагностиці та лікуванні #СДУГ. Лікарі первинної ланки мають утримуватися від призначення лікування в разі підозри на гіперактивність та спрямувати пацієнта до психіатра. В діагностиці слід спиратися на повний анамнез, неодноразові, тривалі спостереження за пацієнтом та співбесіди з ним та/чи батьками. Симптоми мають відповідати СДУГ, спричиняти принаймні помірні психологічні, соціальні складнощі чи впливати на навчання. Складнощі мають бути постійними і впливати щонайменше на дві сфери життя. Протокол радить спостерігати за пацієнтом упродовж 10 тижнів, але в разі підозри на СДУГ в дітей одразу спрямувати батьків чи опікунів в групу, де навчають управляти СДУГ. Слід бути уважним до проявів СДУГ в таких групах людей: родичі людей із СДУГ, передчасно народжені, діти та підлітки із опозиційною поведінкою чи непослухом, порушеннями настрою (тривожність, депресія), особливостями розвитку мозку (спектр аутичних порушень, тіки, порушення розвитку чи особливі складнощі в навчанні), дорослі із психічними розладами, епілепсією, залежностями, люди з набутими та вродженими травмами мозку.

Існують хибні твердження, що #СДУГ може бути перевагою. Однак це не так. Діти і дорослі зі СДУГ страждають як інші хворі, тільки з різним проявом і силою дії на психіку. https://www.youtube.com/watch?v=wmV8HQUuPEk&list=PLzBixSjmbc8eFl6UX5_wWGP8i0mAs-cvY&index=11

Чи правда, що дитина з РАС може народитися в будь-якій родині навіть у здорових батьків? Це правда не лікується? Кожна аутична людина насправді геній? Чи можна зрозуміти, що відчуває така людина і чому вона так дивно поводиться? За темою розладу аутистичного спектру (#РАС) питань більше, ніж відповідей. Аутизм, як окрему проблему, виокремили лише наприкінці 30-х років минулого століття. Відтоді змінилися підходи до лікування і діагностика. Уже діагностують цілий спектр розладів, які відносять до аутизму. Вдосконалення діагности збільшило і кількість діагностованих випадків. Останні дослідження усе частіше, окрім генетичних причин, відносять аутизм до розладів, пов’язаних також із забрудненням довкілля, їжі та питної води. В Україні офіційно зареєстровано понад 4 тисячі людей з аутизмом, але представники громадських організацій, які опікуються цією проблемою, кажуть, що насправді таких людей набагато більше. Перші ознаки аутизму, зазвичай, проявляються у дітей до 3-х років і якщо батьки і лікарі їх вчасно помітять, то такій людині можна допомогти втримати зв’язок зі світом. До того ж інтелект аутистів не завжди понижений, дуже часто такі люди проявляють хороші, а подекуди й виняткові здібності у певних сферах. Раніше говорили про 1 дитину зі 100, тепер кажуть про 1 із 88, і навіть одну із 65, яка має цей розлад. На заняттях Jo.Ha.Ku ми ділимося з батьками знаннями про аутистичний спектр.

Раніше науковця критикували за припущення, що людина має обмежений набір базових рефлексів, які проявляються відповідно до рівня розвитку мозку і готовності обробляти певний набір зовнішньої інформації. Пройшов час, і сучасними науковими методами теорія Піаже була підтверджена. Для нас, як для педагогів, фахівців з сенсомоторного розвитку дитини, важливо розуміти не стільки конкретні відомості про дуже специфічні етапи, а, скоріше те, як відбувається розвиток і перехід з одного етапу до іншого. Початок комплексної обробки сенсомоторної інформації відбувається приблизно на першому-другому році життя. Потім відбувається перехід у символьну обробку, названу конкретними операціями. І потім нарешті перехід у формальні операції. Один із найвідоміших результатів Піаже пов'язаний зі сталістю об'єкта. Для дитини до 3 років навколишній світ – це один великий подразник і спроба запам'ятати речі, перебуваючи в ньому, це важка робота. А ще, є свідомість, яка доповнює обробку сенсорної інформації. На певному етапі розвитку діти здобувають навичку виокремлення абстрактних об’єктів від прихованих або відкритих реальних. Діти, які не пройшли етап переходу на фазу конкретних операцій – не в змозі під'єднати функцію великої моторики, балансування до абстрактного мислення. Це означає, що такі діти не можуть пройти перешкоду, по типу тої, яку ви бачите на фото.  А наші учні можуть, адже вони займаються за програмою Jo.Ha.Ku. Записуйте і ваших діток на пробне заняття – переконайтеся у системності нашого підходу до сенсомоторного навчання дітей.

Світ швидко змінюється, тому необхідно змінювати підхід до розвитку нового покоління. Сучасні технології є важливими і раціональними, але ми не повинні забувати про основні потреби фізичного та розумового розвитку людського організму. Адже мозок потребує руху. Чим більш різноманітні, активні та частіше діти займаються фізичною активністю, тим вищий їх когнітивний потенціал розвиватиметься якісніше та швидше. Ви можете спитати: "Чому в минулому менше було дітей із порушеннями мовного розвитку або уваги?". Наша відповідь така: "Такі діти завжди існували, і ми, можливо, були одними з них. Раніше такі неврологічні відхилення компенсувалися природними середовищами - подвір'ями, лісами, парками, навіть будівельними майданчиками. У нас не було гаджетів та телевізорів, тому ми постійно мріяли, творили різноманітні сюжети у своїй уяві. І, звичайно, проводили значно більше часу надворі, де нас не чекали, як сьогодні, безпечні гірки та ретельно продумані правила. Ми самі вибирали розваги - стрибали через ями, лазили на дерева, каталися з гірки на шматку картону. Наш мозок постійно ставив перед собою завдання, досліджував, ризикував, працював!" Звичайно, ми не закликаємо сучасних батьків виховувати дітей у небезпечному середовищі. Однією з цілей програми Jo.Ha.Ku є повернення необхідного функціоналу у побут дитини для її гармонійного розвитку. Jo.Ha.Ku. об'єднала команду справжніх професіоналів з великим досвідом у галузі неврології, фізичної терапії, реабілітації, психології, нейрофізіології, щоб відповісти на питання: "Як правильно вибудувати середовище для гри, навчання, розвитку, корекції і реабілітації дітей?" #johaku

Розвиток дитячого мозку відбувається через взаємодію з навколишнім середовищем, що досяжно завдяки руховій активності. Якщо обсяг спонтанних рухів в житті дитини раптово зменшується, вона потрапляє до групи ризику: її тіло та мозок не може опрацювати елементарні повсякденні завдання. З кожним роком у світі зростає кількість дітей із порушеннями розвитку та труднощами у навчанні; діти починають ходити та говорити пізніше, з важкістю засвоюють навички самообслуговування; школярі не можуть впоратися з програмою початкової школи.  За останні десятиліття відбулися негативні зміни і в інших сферах дитячого розвитку: у звіті Всесвітньої організації здоров'я за 2022 рік зазначається, що кожна п'ята дитина в світі у віці від 5 до 19 років має надмірну вагу або ожиріння, а фізична активність 80% дітей визнана недостатньою! У Програмі Jo.Ha.Ku. ми приділяємо основну увагу саме правильній, безпечній і різноманітній руховій активності дітей, щоб мінімізувати описані ризики. #johaku

Періодично на наших консультаціях батьки показують чи надсилають відео, від яких на мить завмирає серце. На них молоді батьки перекидають своїх малюків з руки в руку, хапають їх за ногу головою вниз, тощо. Це вони називають динамічною гімнастикою для немовлят. І відповідно, ряд батьків запитують нашу думку. Команда професійних тренерів з раннього фізичного розвитку і сенсорної інтеграції #Jo.Ha.Ku. не підтримує застосування системи і окремих елементів динамічної гімнастики для дітей у ранньому віці. Ось наші аргументи: 1. Ефективність динамічної гімнастики для малюків науково НЕ доведена. Розгалуження методики вузько обговорюються лише на непрофесійних інформаційних майданчиках, практикуються батьками-нелікарями на своїх дітях, і ці навички не можуть бути поширені масово з огляду на великий діапазон особливостей здоров’я і фізичного потенціалу дітей усього світу. Автори методики базують свої знання на припущенні, що у давнину батьки підкидали своїх дітей, крутили за ноги та руки, тощо, тому діти активно задовольнялися свою природною потребою в русі. 2. Потреба в русі для дітей – доведена, однак цей рух повинен бути ініційованим бажанням досліджувати світ і імпульсом у мозку, для того, щоб утворити важливі нейронні зв’язки. Пасивні вправи для дітей мають ту ж ефективність, як і для дорослих: уявіть, якщо вас асистент переверне у повітрі, ви після цього навчитеся безпечно робити сальто самостійно? 3. Відсутність системи і стандартів навчання, освіти, критеріїв оцінки якості та безпеки занять. 4. Високий ризик травмування дітей. Зв'язки та м'язи дітей до 18 місяців дуже рухливі, м'язи незміцнілі, а деякі, з огляду на вік, нерозвинуті. Сили, які діють на тіло дитини суттєво перевищують допустимі навантаження. Наприклад, при розкручуванні і перехопленні малюка за одну ногу на один тазостегновий суглоб дитини діє доцентрова сила додана до сила тяжіння від ваги усього тіла. Це у 10 разів перевищує норму. Усі це може стати причиною грос-травмувань (вивихи та підвивихи різних груп суглобів, розтягнення м’язів, переломи кінцівок, підвивихи шийного відділу хребта, крововиливи в головний мозок чи наднирники, струс головного мозку) і мікро-травмувань (мікро-тріщини м’язових тканин, мікро-крововиливи у мозок і м’які тканини тощо). 5. Дитина у перші 28 діб (особливо) і далі у перші місяці життя має дуже обмежений енергетичний ресурс для подолання стресу. Це захисна функція, яка не дає можливість точно визначити, чи є негативне ставлення до динамічної гімнастики, чи ні, також, дитина у такому віці не може сповіщати про дискомфорт від мікро-травмувань; 6. Не варто намагатися пришвидшити природу. Природа і розвиток дитини має свої етапи і свою швидкість: дитина спочатку визначає своє тіло у просторі, далі перевертається, сідає, стає. Якщо звичайний перебіг розвитку нагально не потребує «польотів» – вони не потрібні. 7. Для того, щоб правильно зчитувати емоції дитини, потрібно накопичити дані спостережень, адже у перші два місяці життя малюка легко переплутати реакцію "подобається" з надмірною реакцією на стрес у вигляді завмирання, самозаспокоєння пальцем у роті, нервового сміху чи навіть засинання; 8. Сьогодні існує багато більш м’яких і обачних методів фізичного розвитку малюків. Важливо зважити, чи вибір є для батьків єдиним можливим. Ми дуже вітаємо бажання займатися розвитком своїх дітей. Саме тому закликаємо робити це зважено, обережно, попередньо отримавши консультації ортопеда, невролога, педіатра. Завжди можна обрати більш безпечні вправи і методики раннього фізичного розвитку (як от #JoHaKu) і не йти у найекстремальніші підходи. У офлайн і онлайн курсах #Jo.Ha.Ku зібрані лише фізіологічні природні для організму дитини рухи за віком! Ми даємо батьками можливість практикувати з малюками безпечні рухи для розвитку усього, що пропагує динамічна гімнастика для малюків: вестибулярного апарату, пропріоцепції, сили м'язів тощо.